Краплик темний
| Краплик темний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Euschistospiza cinereovinacea (Sousa, 1889) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Lagonosticta cinereo-vinacea Estrilda cinereovinacea | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Краплик темний[2] (Euschistospiza cinereovinacea) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Центральній Африці.
_(14753266334).jpg)
Довжина птаха становить 11,5-12 см. У самців голова, горло, груди, спина і покривні пера крил чорнувато-сірі, махові пера оливково-коричневі, живіт, гузка і хвіст чорні, надхвістя темно-червоне, боки винно-червоні, поцятковані білими плямками. Очі червонувато-карі, навколо очей блакитні кільця, дзьоб міцний, конічної форми, чорний, лапи чорнуваті. Самиці мають більш тьмяне забарвлення, горло і нижня частина тіла загалом світліші, надхвістя менш червоне, боки менш плямисті.
Виділяють два підвиди:[3]
- E. c. cinereovinacea (de Sousa, JA, 1889) — нагір'я на заході і в центрі Анголи;
- E. c. graueri (Rothschild, 1909) — схід ДР Конго, південний захід Уганди, Руанда і Бурунді.
Темні краплики мешкають в Демократичній Республіці Конго, Уганді, Руанді, Бурунді і Анголі. Вони живуть на високогірних луках, порослих деревами і чагарниками. Зустрічаються парами або зграйками по 3-4 птаха, на висоті до 2200 м над рівнем моря. Живляться переважно насінням трав, а також ягодами, плодами і дрібними безхребетними.
- ↑ BirdLife International (2016). Euschistospiza cinereovinacea: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 05 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 січня 2023.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |